Маки спомину:

Дніпропетровщина відзначає

День пам’яті та примирення

   Квіти до меморіалів, свічки на вічну пам'ять про захисників та віра у мир на рідній землі. Дніпропетровщина, Україна та вся Європа відзначають День пам’яті та примирення. 

Багато років збігло від переможного травня 45-го, але подвиг захисників і понині незабутий. У Нікополі його увічнено в Меморіалі Слави. Тут у братських могилах покоїться близько семи сотень воїнів, які загинули в боях за звільнення міста. Згадати тих, чиє життя забрала війна, та низько вклонитися ветеранам приїхало керівництво області. 

Житель Нікополя, афганець Микола Вєдєрніков також прийшов до пам’ятного знаку, щоб віддати данину пам’яті. «Через Другу світову пройшли мої батько, дядько, два діди. Всі вони для мене невичерпне джерело патріотизму. У Нікополі сьогодні залишилося 128 учасників бойових дій та понад 600 трудівників тилу», – каже ветеран. 

Символом Дня пам'яті та примирення є червоний мак. Він уособлює кривавий слід від куль. Бажає, аби цьому слідові не було місця на нашій землі, учасник бойових дій Петро Солодовников. Нині йому за 90. Та ще й досі його пам’ять відгукується живим болем на спогади про ті події. 

У складі 3-ї танкової гвардійської армії старший сержант Солодовников на Т-34 визволяв Київ та брав участь у Львівській і Хмельницькій операціях, форсував Віслу і звільняв Прагу. Був двічі поранений. Та йому пощастило пройти через горнило битв і зустріти переможний травень у Берліні. 

Ветерану з нагоди свята – квіти та подарунки від керівництва області. Гостей Петро Сергійович зустрічає у святковому костюмі. На грудях виблискують понад дві сотні медалей. Серед почесних нагород – Орден Слави ІІІ ступеня, Орден «Червоної Зірки», медаль «За відвагу» І ступеня. 

Показуючи чорно-білі знімки своєї молодості, чоловік згадує фронтові історії: як виходив з оточення, як рятував бойових товаришів, як атакував ворога. А розгортаючи міхи гармоні, затягує військові пісні. Каже, у війну співати було ніколи. Але й досі пам'ятає бувалий окопний патефон, який солдати слухали під акомпанемент артилерійської канонади. 

Також у цей день низький уклін – матерям, чиї сини залишилися спочивати в Афгані та не повернулися із зони АТО. Слова вдячності за велике серце та героїчний подвиг дітей отримали 19 жінок Нікополя. 

Сьогодні у знак пам’яті запалюють свічки. Нехай їхні вогники нагадують, що мир – то найбільша цінність, яку ми зобов’язані берегти. 


Дніпропетровщина разом із Європою відзначає День пам’яті та примирення. 


Меморіал Слави в Нікополі. Його автор – архітектор Євген Сотников. Місце пам'яті споруджено в 1975 році. 


Квіти до пам'ятного знаку принесли городяни...


... та керівництво області. «У 40-х на цьому місці полягли ті, хто захищав землю від нацистських загарбників. Щиро вдячний тим, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав із руїн рідний край. Вогонь війни спалює чимало доль і сьогодні. Нікопольщина – одна з територій, звідки наші хлопці відправляються в зону АТО. І перед патріотами сучасності ми в довічному боргу – за мужність, силу духу, героїзм», – зазначив перший заступник голови Дніпропетровської ОДА Олег Кужман. 


Микола Вєдєрніков свого часу воював у Афгані. Через Другу світову пройшли його батько, дядько, два діди. 


Пам'ятаємо – перемагаємо. 


Петру Солодовникову майже 91. Та його пам'ять і понині зберігає спогади про воєнні лихоліття. Йому з нагоди свята – квіти та мобільний телефон від керівництва області. 


На святковому піджаку виблискують майже три сотні медалей.


Другу світову Петро Солодовников проїхав на Т-34 у складі 3-ї танкової гвардійської армії. 


Фотографії молодості... 


... та військові пісні. 


Низький уклін – матерям, чиї сини загинули в Афгані та не повернулися із Донбасу. 


Квіти та щиросердна подяка за героїчний подвиг дітей, за молитви, за святість думки та безмежну любов –19 жінкам Нікополя.


Людмила Асмолова приймає подарунки, утираючи сльози. ЇЇ 41-річний син Андрій загинув під Дебальцевим. Але він і його відверта посмішка назавжди залишиться в її материнському серці. 


Пам'ятаймо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими...